• нагадаю гарними мойому серцю світлинами, як я завжди любила мріяти. Як важливо було повертати усе у своїй голові на свої місця. Впиняти рух життя та подій у повсякденні. Іноді мені здається, що інтернет все прискорює... несе нас зі своєю течією та трафіками, підсилюючи біль від побаченого та впізнаного. Чи була б ця війна такою болючою, аби ми не бачили усіх жахів та відвертостей? Чи стало б 24 лютого таким болючим для кожного з нас не зідзвонившись ми зранку, і не запитавши «правда чи ні»? Зупиняймось. Дивімось у очі тих, хто чекає поки ми не відкладемо маленький прямокутник зі світлим екраном, обіймемо тих - справжніх своїх! Photo by @ianatokarchuk