Смак до життя 🕊 ...от що стало ключовим якорем за +5 активних місяців війни. Війна. Біль. Втрати. Біль. Війна. І так по колу. Відчуття постійно на емоційних гойдалках крутіших за американські гірки. І це вже норма. Але! Між кожним болем я творю красу. Беру себе у руки і повертаюсь до світла. Бо не втрачаю смаку до життя.... До того, коли кожен день проживаєш як останній, щоб не було сумніву, що щось не встиг, що в тебе вкрали життя. Це не означає, що я відпускаю біль, це означає, що я залишаю його у темному кутку своєї душі чекати часу розплати. І він обов‘язково настане. Світло завжди перемагає темряву. Завжди.