Вища насолода звільнення від бажання бути зрозумілим і кислоти уявної манірності. Ці цвяхи непомітно влазять ще в материнській утробі у свідомість плоду та передумови розуму втоми. Там і чванство приборканих бажань і дотепність, що належить усім і нікому як велено. Там двічі два сплітається у площині років, врізаючись у нікчемність сповіді тлінності. Звільнившись від підступів генетичного вантажу та вибравшись з кайданів його ж шаблонності. Побачити надію зруйнувати крові умовності, а не бути народженим, дотримуючись правил сім’я дрібності. Жити з перев'язаними жилами, не знаючи до кінця чи жили ми або уявляли себе в чужому розумі обмеженості. Допускати витік безтурботності у стійкі суди напівкровок без особистості. Або жити складними формами думок, тіла та його ж набору рідин. Вбиваючи велич своїх кісток у фундамент не тлінних опор шкіри полотен й світлин. І підніматися лише для своєї вільності, пробираючись у нікому непотрібні дипломатичні зв'язки власних катастроф. Віддаватися їм до відбитків пальців знеможеності, не чекаючи на оцінки відображень часу марності. #elenamukhpoetry #віршіукраїнською #поезія #поезіяукраїнською #portrait