Семирічна Іринка плете віночки та продає їх, щоб допомагати військовим, татовим побратимам. Бо тата й дядька в неї забрала російська агресія. 15-річний Сашко з Бучі під час окупації дбав про свою сім’ю: шукав їжу та воду для братиків і сестри. Андрієві теж усього п’ятнадцять, але в кінці лютого він почав допомагати теробороні Київщини. Щодня за допомогою дрона вони з татом відстежували переміщення російських військ. 16-річний Данило пройшов через пекло Маріуполя. Дбав про близьких, а одного дня врятував зі зруйнованого російською ракетою будинку незнайому дівчину. Це діти, чиї історії неможливо слухати без сліз і водночас без гордості. Сьогодні, у Міжнародний день молоді, ми з Президентом України Володимиром Зеленським та українськими артистами взяли участь у церемонії нагородження восьми мужніх дітей. Іринка Васильєва, Сашко Гуцал, Андрій Покраса та Данило Сергєєв – серед них. Так само, як Давид Понуляк, Єгор Шемет, Гліб Бондаренко та Максим Бровченко. Обрати вісьмох дітей для відзначення – надскладне завдання. Бо кожен хлопчик і дівчинка в Україні нині, безперечно, герої, які продовжують мріяти й творити попри війну. Погляньте, наприклад, на цю картину. Її подарував один з наших маленьких лауреатів – Максим Бровченко. Він подолав важку дорогу з окупованого Бердянська та створює такі роботи, від яких стає світліше. Якщо в нас ростуть такі діти, як нас можна перемогти? Коли хочеться зазирнути в майбутнє України, досить подивитися на наших дітей, щоб зрозуміти – воно прекрасне.