У цей день моя рідна душа (ще незаміжня кобєта 😅) приїхала до мене у Варшаву і зробила це фото, я і не хотіла дуже, але «Ліза, встань біля Ванесси, гарне фото вийде» і я не втрималась Я в Варшаві і... Зараз знову наново намагаюсь жити, позитивно мислити, планувати, діяти, та вже по-іншому, все по-іншому Трансформація несподівана, болюча, але досить дієва І от тепер нарешті почула свої думки. Справжня руська дєвочка, яка насправді ніяка не справжня руська, а всього на чверть Особливо це відчувається при розмовах з родичами і тоді хочеться забути й про те, болюча тема, і як з’ясувалося, багатьом дуже знайома Пробач Україно, що стидаляся свого коріння, що недооцінювала, що недостатньо розмовляла українською, що не читала українських письменників, що завжди думала, що «десь краще». Пробач ще за багато і багато чого. Зараз розумію що в більшості своєму була неправа Сумно, що це усвідомлювання сталося за таких обставин, але добре, що взагалі сталося Сумно, що це мій перший текст українською Але я вірю у другі шанси і знаю, що у нас є майбутнє Тому до зустрічі любий Києве, скоро побачимось P.S. Останнє фото було зроблено рік назад в мирній рідній Одесі на день народження, не пам’ятаю яке бажання було тоді, але знаю, що у всіх, у кого випав цей день під час війни, всі загадують одне спільне бажання - миру всім нам, нашій країні і, звичайно, перемоги #russiaisaterroriststate #war #ukraine