Сьогодні мало бути 10 років, як я живу в Києві, але зараз багато дат відкладені на деякий час. З першого дня у столиці, я відчував себе вдома, на своєму містці. В мене навіть не було адаптації після переселення, хоча я з маленького провінційного містечка (яке зараз на межі окупації) і здавалося б може бути важко на початку, але це було не про мене. Київ я полюбив всім сердцем, стільки було пережито в цьому місті. Кажучи «пережито» може здатися, що я про тяжкі моменти згадую, але ні, мені здається, що тяжких моментів в Києві у мене навіть не було. Це місто надихало мене, давало надію і головне можливість - зростати і трансформуватися на краще. Це місто подарувало мені справжніх друзів і бескінечно багато знайомих, тих, які наповнювали моє життя кожного дня. Я був в багатьох містах світу, але поки не знайшов жодного, яке б для мене було краще за Київ. Це місто надає мені сили та впевненості в собі і повертаючись з будь-якої подорожі — говорив собі: я вдома. Зараз я не вдома 💔